Якщо комедії – ваш жанр, тоді день народження Мела Брукса має бути червоним днем у вашому кінокалендарі. Культовий майстер пародії та фарсу не обмежував себе нічим, коли починав творити черговий шедевр. Його зневажали, на нього злилися, роботи Брукса називали несмаком і непотребом. Проте, якщо поглянути через роки – 94-річний режисер лишає по собі стрічки, які є визначальними в історії кіно.
28 червня – день, коли на світ з’явився майбутній геній. Саме час згадати найкращі його роботи. І не просто згадати – а переглянути і після того, як від сміху перестануть боліти животи, вкотре захоплено вигукнути: «Майстер!». Ось як на нашу думку виглядає список з 8 найкращих комедій Мела Брукса.
Продюсери
Довгий час життя уродженого Мелвіна Камінскі (нащадок єврейських мігрантів з Польщі та України) навряд чи чимось нагадувало шлях успішного режисера. Він брав участь у боях Другої світової у Європі, а після повернення до США працевлаштувався до казино у Лас-Вегасі на посаду… прибиральника.
Втім, природжений талант коміка проторував йому дорогу в шоу-бізнес. Коли треба було підмінити когось зі стендап-акторів на сцені – організатори шоу згадували про Брукса. Потроху він доріс до телебачення, де писав сценарії для культового «Маппет-шоу» і серіалу «Воруши мізками».
У 42 роки він нарешті видав власний дебют – фільм «Продюсери» про двох аферистів, які намагаються поставити на Бродвеї гучне шоу про… Гітлера. Шоу, і всі про це знають, приречене на провал, але ділків такі «дрібниці» не зупиняють. Втім, у бажанні зробити шоу якомога більш відразливим, продюсери перестаралися настільки, що несподівано для себе досягли протилежного результату.
Цей фарс вийшов настільки успішним, що Мел Брукс сходу отримав Оскар за найкращий сценарій, а зірка фільму Джин Вайлдер – номінацію за найкращу чоловічу роль.
Сідла, що виблискують (Блискучі сідла)
На хвилі успіху Мел Брукс зазіхнув на екранізацію «Дванадцяти стільців» за однойменним твором Іллі Ільфа та Євгена Петрова, але робота не вистрілила. Тож наступного грандіозного успіху довелося почекати ще пару років.
«Блискучі сідла» – це, можливо, найкраща робота в кар’єрі Мела Брукса. Після виходу фільму на кіноекрани, режисер миттєво став іконою жанру пародії. Під удар потрапили шалено популярні у 60-х та на початку 70-х вестерни, на які після стрічки Брукса вже не можна було дивитися із серйозним виразом обличчя. Виною тому – герой Кевіна Літтла, який зіграв шерифа у провінційному містечку, просякнутому корупцією.
Все б нічого, але є два нюанси. По-перше, «шериф» ніколи раніше не працював за фахом, а по друге, він… чорношкірий. А ще тут є вождь індіанського племені – єврей і неймовірна концентрація недолугих вчинків та неполіткоректних жартів на хвилину хронометражу.
Як наслідок – три номінації на Оскар. Правда цього разу – менш престижні: за жіночу роль, монтаж та пісню. Але дует Брукса і Вайлдера (він знову зіграв у фільмі) ще раз довів свою майстерність.
Молодий Франкентшейн
У тому самому 1974 році Брукс видав ще один шедевр – пародію на фільми жахів 1930-х «Молотий Франкенштейн». Цього разу сценарій режисер та його улюблений актор Вайлдер (він і зіграв головну роль) писали разом. В підсумку вийшла чорно-біла (так мало бути «моторошніше»), для зйомок якої автор замахнувся на «святе» і використав декорації з оригінального «Франкенштейна».
Познущався Мел Брукс з усього – аж до операторської манери та титів. Глядачі були у захваті, а наслідувати режисера спробували навіть за межами США. Зокрема, наступного року фільм з тим самим сюжетом вийшов у Туреччині.
За 30 років роботу Брукса в Америці внесли до Національного реєстру фільмів, що мають особливе культурне значення. Але слід зауважити – така пародія не є винаходом американця. За 8 років до нього чудовий зразок (пародія на містичний детектив) у схожому стилі зняли на чеській кіностудії «Баррандов» – «Привид замка Морісвіль».
Німе кіно
Нічого святого. У 1976 році Мел Брукс обрав нову жертву – епоху німого кінематографу. Режисер довів сюжет до абсурду, вклавши за весь фільм у вуста героїв усього лише одне слово. Це слово – «ні». І звучить воно з вуст завжди мовчазного міма (а хіба могло бути інакше – це ж Брукс!) Марселя Марсо, який відмовляється від пропозиції… знятися у німому кіно. Це вищий рівень гротеску.
Історія про режисера, який намагається уникнути банкрутства будь-якими способами, зібрала чотири номінації на «Золотий глобус» (найкраща комедія, найкраща чоловіча роль – сам Брукс, найкращі чоловіча та жіноча роль другого плану). Це дійсно неймовірно смішне кіно, яке сам Мел Брукс неодноразово називав вершиною своєї творчості.
Всесвітня історія. Частина 1
Протягом наступних 5 років Мел Брукс особливо не вражав, але подражнив фанатів творчості Альфреда Гічкока пародією на його психологічні трилери, знявши фільм «Страх висоти» із собою у головній ролі.
Все, над чим у суспільстві стараються не жартувати – тут присутнє. Починаючи від біблійських тем і закінчуючи анонсом видати наступні серії – про Гітлера та євреїв у космосі. А між ними – римська розпусність, католицька інквізиція, французька революція»… У півтори години режисер умістив більшу частину історії людства, ведучи розповідь під прапором неполіткоректність в кубі.
Космічні яйця
На наступні кілька років Брукс зосередився на продюсерській роботі, допомагаючи іншим режисерам знімати більш серйозні фільми на його власній студії. Але у 1987 році він повернувся, надихнувшись новим модним трендом – шаленою популярністю фантастичних стрічок, на кшталт «Зоряних війн», Чужих» та «Зоряного шляху».
Я наслідок – вийшов фільм «Космобольці» (один з варіантів перекладу на пострадянському просторі), або «Космічні яйця». Тут є принцеса Веспа, сонний принц Валіум, планета Друїдія, зловісний Лорд Шлем, космічний авантюрист Лон Старр, гангстер Піцца Хатт, мудрець Йогурт… Коротше, ви й так здогадалися, що катком Мел Брукс проїхався по «Зоряним війнам». Вийшло неперевершено.
Робін Гуд. Чоловіки у трико
У 1989 році класичну тему офіційний кінематограф користав для нового успішного фільму «Принц злодіїв». За півтора роки Мел Брукс відповів гомерично смішною версією про пригоди розбійник з Шервудського лісу.
Вийшов пародійний мюзикл з піснями, танцями і алюзіями як на всю «робінгудіаду», так і на деякі інші фільми, які стали «випадковими жертвами». Наприклад, «Хрещений батько». І вищий рівень – пародія на власну творчість. Дісталося «Блискучим сідлам».
Дракула. Мертвий та задоволений
Остання на сьогодні режисерська робота Мела Брукса вийшла у 1995 році. Це пародія на незліченну кількість екранізацій безсмертного роману Брема Стокера. Так книгу ще ніхто не читав. Буде страшно… весело. І не остання заслуга у цьому – прекрасного актора Леслі Нільсена.
Після 2005 року творчість Брукса кілька разів реанімували. У 2005 році вийшов рімейк «Продюсерів», а у 2008 – відразу дві частини фільму, заснованого на серіалі «Воруши мізками». У 2009 на телеекранах з’явився мультсеріал «Космобольці»…
Сім років тому Мел Брукс отримав премію Американського інституту кіномистецтва за внесок до світового кінематографу, а чотири роки тому – Національну відзнаку в галузі мистецтва з коментарем: «на все життя навчив світ сміятися». Вочевидь, кращої оцінки творчості майстра годі й придумати. Хтозна, можливо, останнього свого слова у кіно Мелвін Камінскі ще не сказав…