Рекомендації

9 потужних драм

Вавилон (2006)

Підзаголовок картини Алехандро Гонсалеса Іньйоріто «Якщо хочеш, щоб тебе зрозуміли ... Слухай» дуже точно описує, про що вона. Режисер в черговий раз зняв драму про людей. І про те, як вони кожен день приймають рішення, якими їм бути. Про неприйняття, внутрішні бар'єри і обриви зв'язку. Про те, як люди не хочуть розуміти один одного, поки від цього не починає залежати їхнє життя. Про те, що ми всі живемо у величезній біблійному Вавилоні, де наша байдужість не дає нам почути тих, хто поруч.

Людина Дощу (1988)

Фільм, драматичний і смішний одночасно, розповідає зворушливу історію непростих стосунків двох братів. Картина - дивна пригода і подорож кожного з них до своїх внутрішніх орієнтирів, до відповідей на питання, які довгий час були без відповіді. Баррі Левінсон геніально розставив акценти в стрічці, яка отримала чотири «Оскара» і увійшла в «золотий фонд» кіно.

М – вбивця (1931)

Сюжет цього драматичного трилера заснований на реальних подіях - справі «Дюссельдорфського вампіра». Але режисер Фріц Ланг не мав наміру зняти детектив, у його фільму, що став класикою світового кіно, дуже важливий гуманістичний підтекст. Исповедь маніяка-вбивці - втілення акторської майстерності Пітера Лоррен, який зумів показати весь трагізм хворого слабкої людини, що втратив контроль над собою.

Список Шиндлера (1993)

Біографічний фільм-драма Стівена Спілберга про німецькому підприємця і члені нацистської партії Оскара Шиндлера, що врятував під час Голокосту більше тисячі польських євреїв, займає восьме місце в списку 100 кращих американських фільмів за версією Американського інституту кіномистецтва. Ще у нього сім премій «Оскар» і три «Золотих глобуса». Але це не головне. Набагато важливіше те, що стрічка розповідає про те, що і у фашистській Німеччині були німці, ризикували своїми життями заради порятунку інших. Про важливість особистого вибору і силу людського духу.

Капітан Фантастик (2016)

Чудова соціальна драма Метта Росса змушує гарненько задуматися над сучасними реаліями і тими внутрішніми установками, які в нас формує навколишнє середовище. Про те, наскільки велика цінність індивідуальності для людини, яка прагне стати частиною суспільства. І про те, що будь-яка крайність - це завжди погано. Крім філософської складової, картина порадує приємним візуальним рядом, атмосферною музикою і відмінним гумором.

Щось не так із Кевіном (2011)

Глибока і гостра психологічна драма з Тільда Суінтон у головній ролі піднімає делікатну і хворобливу тему про спрагу кожної людини бути потрібним і улюбленим. І наочно демонструє, що дорога в пекло, дійсно, дуже часто вимощена кращими з намірів. Фільм вийшов важкий, але чесний, адже не у всього в житті буває хеппі-енд.

Фанатик (2001)

Режисер Генрі Бін зняв пристрасну і безкомпромісну багатошарову драму про колишнього учня єшиви, пізніше став одним з лідерів неонацистської організації. Молодий фанатик щирий в обох іпостасях, і ця двоїстість зводить його з розуму. Він до такої міри на межі, що, здається, ось-ось вибухне. Життя роздирається протиріччями головного героя - пряма дорога до саморуйнування і самознищення. Цей фільм обов'язково схвилює з перших хвилин і не відпустить до фінальних титрів.

Життя Прекрасне (1997)

В основі сюжету військової драми Роберто Беніньї лежить біографія Рубіно Ромео Сальмон - італійського єврея, в'язня Освенціму. Сценарій створений за мотивами його книги «Я переміг Гітлера» про час, який він зі своєю сім'єю провів в концентраційному таборі. Картина - неповторний погляд на становлення людини в умовах виняткової жорстокості, коли важливо не розучитися бачити красу і добро, не зачерствіти душею, не здатися. І про те, що сім'я і любов допоможуть подолати всі.

Час Вбивати (1996)

Приголомшлива драма про правосуддя, любов, ненависть і терпимість один до одного. Чи є завдання складніше, ніж домогтися виправдання людини, який наважився на самосуд і пішов на подвійне вбивство? Чи можна його виправдати не тільки з точки зору закону, але і відповідно до внутрішньої моралі? Фільм Джоела Шумахера з Меттью МакКонахі, Кевіном Спейсі і Семюелом Л. Джексоном оперує не логікою, а почуттями та емоціями, яких після перегляду у вас буде в надлишку.