18 років тому не стало найбільш відомого у футбольному світі українського спеціаліста – Валерія Васильовича Лобановського. Нині студія Kinorob (FILM.UA Group) вийшла з ініціативою про зйомки повнометражного фільму про життя та роботу колишнього головного тренера київського «Динамо», збірних СРСР та України.
До роботи поки не приступили, але подробиці вже відомі. Також автори майбутньої стрічки вже провели перемовини зі спадкоємцями знаменитого тренера та партнерами проекту. Серед них – і футбольний клуб «Динамо» Київ, якому Валерій Лобановський присвятив більшу частину свого життя та кар’єри.
Хто такий Валерій Лобановський
Навряд чи можна такого не знати, але коротка довідка не завадить. Майбутній тренерський геній народився у 1939 році в Києві. З 13 років навчався у дитячих футбольних школах столиці – №1 та ФШМ. У 18 років потрапив на очі тренерам «Динамо» і опинився в дублі команди, що на той час ще жодного разу не перемагала в чемпіонаті СРСР.
За 4 роки молодий форвард киян разом з одноклубниками виграли перше золото. Протягом наступних двох сезонів (1963 та 1964) Валерій Лобановський визнавався найкращим футболістом України та виграв ще й Кубок СРСР.
Останній київський сезон (1964) втім, не був ідеальним. Футболіст розійшовся у поглядах на власну роль на полі з тренерським штабом і не без скандалу перейшов спочатку на 2 роки в одеський «Чорноморець», а потім ще на 2 роки в донецький «Шахтар», де й завершив кар’єру у піковому віці – у 29 років.
Тоді ж молодий фахівець став тренером «Дніпра» де за 5 років роботи (вихід у вищу лігу і 6-е місце в дебютному чемпіонаті в еліті) переконав «Динамо», що повинен повернутися в Київ – тепер уже в статусі наставника команди. Повернення вийшло тріумфальним. У жовтні 1973-го Валерій Лобановський вперше вивів команду на поле в якості тренера, а вже за рік команда поклала золоті медалі чемпіонату в Кубок, видавши переможний дубль.
Міжнародні успіхи
Більше того – в тому ж таки 74-му кияни розпочали тріумфальний похід за першим європейським трофеєм – Кубком кубків, який і вибороли навесні 1975-го року. Восени того ж року обіграли володаря Кубку чемпіонів «Баварію» і здобули ще й Суперкубок УЄФА.
Геній Лобановського був настільки потужним, а кадровий потенціал українського футболу невичерпним – тож перемоги на внутрішній арені «Динамо» штампувало як на конвеєрі: 7 титулів за 13 сезонів. Але головним пріоритетом все ж були міжнародні змагання.
В сезоні 1985-86 команда Валерія Лобановського вдруге виграла Кубок кубків, підкоривши Європу феноменальним пресингом та шаленим темпом ведення гри. У 86-му лише неймовірне невезіння і сумнівні рішення арбітрів не дозволили збірній СРСР, якою керував Лобановський, пробитися до півфіналу чемпіонату світу. А ще за 2 роки збірна під головуванням українського тренера стала срібним призером чемпіонату Європи.
Після кількарічного відрядження на Близький Схід Валерій Лобановський повернувся в «Динамо» і ніби помахом чарівної палички перетворив команду, яка роком раніше вилітала від скромного австрійського «Рапіда» і відверто посереднього швейцарського «Ксамакса», у грозу грандів. Спочатку «Динамо» дійшло до чвертьфіналу Ліги чемпіонів, двічі розгромивши «Барселону», а наступного року – і до півфіналу, скинувши з трону діючого переможця – «Реал».
Шана та відзнаки
У 2002 році Валерій Лобановського не стало. Він помер фактично на стадіоні. Під час гри чемпіонату України в Запоріжжі тренеру стало зле. Його шпиталізували з діагнозом інсульт і прооперували, але за тиждень геній помер, так і не опритомнівши.
Його іменем названо стадіон «Динамо» в Києві та вулиця в Запоріжжі. Посмертно тренера нагородили званням «Герой України» та Рубіновим орденом УЄФА за внесок у розвиток футболу. А майже всі авторитетні футбольні видання, складаючи свої рейтинги найвизначніших тренерів, неодмінно у ТОП-10 включають прізвище Лобановський.
Кіно
У 1976 році про молодого успішного тренера вже знімали фільм. На кіностудії імені Довженка вийшла стрічка «Така вона, гра», сюжет якої недвозначно натякав на життєвий та тренерський шлях Валерія Лобановського. Героя з таким іменем у стрічці не було, проте цього й не потрібно було.
За сюжетом у футбольній команді виникає конфлікт між головним тренером та двома найкращими футболістами. Гравцям під тиском наставника доводиться піти і один з них вирішує довести свою правоту, переваги власного бачення футбольного процесу. «Дисидент» їде до провінційного містечка та стає тренером і досягає з посередньою командою завдяки власним тренерським напрацюванням неабиякого успіху.
Нова спроба
Автори нового фільму не налаштовані робити головного героя анонімом. А акцент зроблять на той самий період – середину 70-х. Робоча назва стрічки – «Наставник». Життєпис (або як називають цей жанр модним іншомовним словом «байопік» наразі знаходиться на підготовчій стадії. Один з етапів попередньої роботи – підписання меморандуму з ФК «Динамо», що дозволило авторам використовувати бренд київського клубу в процесі зйомок.
Крім того, досягнуто домовленостей з «Динамо» щодо професійних консультацій під час зйомок. А ще, підписано меморандум з донькою генія – Світланою Лобановською, яка дозволила екранізувати біографію батька.
Студія Kinorob раніше створила такі касові українські фільми, як «Незламна», «Сторожова застава» та «Захар Беркут». Очікується, що нова стрічка буде не менш успішною. Проте коли її можна буде побачити на екранах наразі невідомо. Адже ще остаточно не узгоджено сценарій, не сформована знімальна команда. А головне…
Кастинг
Зараз триває перегляд акторів, які би змогли взяти участь у зйомках майбутнього фільму. Поки що невідомі навіть претенденти на ролі другого плану, не кажучи вже про головну роль. Проте, прогнози давати можна.
Коли «Динамо» у середині 70-х громило усіх конкурентів на радянській та європейський аренах, 13-річний київський хлопчик Олексій разом з батьком ходив на стадіон та вболівав за Рудакова, Фоменка, Решко і Трошкіна, насолоджувався грою Колотова, Буряка, Мунтяна, Блохіна…
Тепер народний артист України Олексій Горбунов має за плечима чимало відмінних ролей на сцені та на екрані. Серед свіжих успішних стрічок – «Дике поле», «Хайтрама», «Правило бою».
Нещодавно актор зізнався в інтерв’ю, що мріє зіграти Валерія Лобановського. «Я мрію його зіграти… Я Лобановського дуже добре пам’ятаю, оскільки я фанат «Динамо» у другому поколінні… Тоді всі любили футбол, адже інших розваг не було. Що там, два канали по телеку, що ще робити?! Маю велику надію, що хоча б ваше покоління зніме фільм про це…», – заявив Горбунов. І є велика надія, що так воно й буде. Адже актор не лише схожий на Лобановського візуально (високий зріст, статура, упевнений погляд), але й характером.
«Його повинна грати людина, яка добре пам’ятає його наживо. Він помер на матчі, значить, грати його повинна людина, готова померти на майданчику заради цього фільму! Але я так скажу – у фільму повинен бути режисер, якого я сам виберу», – сказав Олексій Горбунов у тому самому інтерв’ю. Це дуже схоже на молодого Лобановського, який через впевненість у власних силах і крицевий характер пішов наперекір головному тренеру і створив себе сам поза рамками існуючої системи.
Залишилося дочекатися виходу «Наставника» на екрани і побачити – чи буде він настільки ж успішним, як «Динамо» Валерія Лобановського 1975-го, 1986 та 1999-го років.