Віллем Дефо – унікальний актор. У його послужному списку майже відсутні популярні касові стрічки. Натомість він має 4 номінації на «Оскар». На початку кар’єри він заробив дві номінації на «Золоту малину» за найгіршу роль, а найкраще розкрив свій талант у літньому віці – протягом останніх 5 років.
У його доробку є чимало культових та скандальних робіт у тандемах з легендами кіно. Актора запрошували режисери Ларс фон Трієр та Мартін Скорсезе, Вес Андерсон та Едвард Нортон, Пол Шредер та Девід Лінч…
Сьогодні актор святкує 65-річчя. Чи не привід згадати найкращі фільми Віллема Дефо.
Взвод (1986)
Кінокар’єра 31-річного Віллема Дефо на той час була не нетто насиченою – 6 фільмів, причому з одного сцени за його участі в підсумковому форматі вирізали. Але «Взвод» Олівера Стоуна став справжнім проривом.
Це воєнна драма, в якій герой Дефо – учасник В’єтнамської війни доводить, що навіть серед жахіть можна залишатися шляхетною людиною. За роль актор отримав номінацію на «Оскар» (чоловіча роль другого плану) та отримав якщо не славу, то впізнаваність.
Остання спокуса Христа (1988)
Одна з найбільш знакових робіт Мартіна Скорсезе – психологічна драма, яка зачепила болючі релігійні теми і спровокувала масштабну критику з боку вірян та церковних організацій. Втім, режисер навіть отримав номінацію на «Оскар».
Віллем Дефо зіграв головну роль Ісуса Христа, який проходить весь шлях – від теслі до проповідника і рятівника людства, а замість розп’яття отримує спокійне життя: дружина, діти і… звинувачення від Іуди у зраді. Мовляв заради мирського Ісус відмовився від призначення бути Месією.
Святі з Бундоку (1999)
В 90-х Дефо запам’ятався хіба що фільмом «Англійський пацієнт» (другорядна роль) та двома номінаціями на «Золоту малину» за провальний бойовик «Швидкість-2» і відверто невдалий (і відвертий також) трилер «Тіло як доказ» (хоч взяв участь у сексуальних сценах з Мадонною). Але завершився цей період ще однією знаковою роллю.
У кримінальному трилері «Святі з Бундоку» Дефо зіграв роль агента ФБР, який розслідує серію злочинів у бандитських колах. Але проаналізувавши мотиви злочинців агент вже не впевнений, що буде краще для суспільства: зупинити їх чи закрити очі і дозволити очистити Бостон від покидьків.
Цікаво, що серед кандидатів на роль ексцентричного ФеБееРівця Віллема Дефо спочатку не було. Розглядалися кандидатури Кеннета Брана, Патріка Свейзі, Сільвестра Сталлоне і навіть Білла Мюррея. Але сталося – так, як і мало статися. Дефо ідеально вписався в цю незвичну історію і став героєм мемів.
Режиссер: «Нам потрібен гей-трансвестит, що працює агентом ФБР і дого ж стає стає на вбивцю-антигероя». Віллем Дефо: «Жодних проблем. Я готовий».
Тінь вампіра, Звірофабрика, Американський психопат (2000)
Початок нового десятиліття ознаменувався для Дефо піковим навантаженням. Протягом року вийшло відразу три фільми, в яких він зіграв головну або роль другого плану. І всі вони виявилися доволі успішними.
У специфічній чорній комедії «Американський психопат» актор грає детектива, який намагається розплутати невмотивовані криваві злочини, у драмі «Звірофабрика» – ув’язненого кримінального авторитета, що живе за принципом «Краще правити у пеклі, ніж прислужувати в раю». Але найбільше схвальних відгуків отримав фільм жахів «Тінь вампіра».
В ній Віллем Дефо постав у образі вампіра, який прикидається актором, аби взяти участь у зйомках фільму про вампірів і дістатися таким чином до шиї головної акторки. За цю роль актор отримав другу номінацію на «Оскар», премії «Сатурн» та «Незалежний дух».
Антихрист (2008)
Після такого насиченого початку надалі Віллем Дефо перейшов на полегшений ритм і спробував сили в галузі популярного кінематографу: зіграв у трьох частинах «Людини-павука» його заклятого ворога – Зеленого гобліна, озвучив рибку в мультику «В пошуках Немо», працював над розробкою та озвуч кою відеогри про пригоди Джеймса Бонда… Коли набридло – видав потужну роботу під орудою геніального Ларса фон Трієра.
«Антихрист» – гротескна драма для людей зі сталевими нервами, яку сам режисер називав вершиною своєї творчості. Віллем Дефо – герой без імені. Він. Чоловік, який намагається повернути до нормального життя дружину після того, як пара втратила маленьку дитину. Втім – питання, чи є до чого повертатися?
Переповідати сюжет фільмів Трієра – невдячна (та й неможлива справа), проте доречно навести цитату самого Віллема Дефо після зйомок: «Я вважаю, що жахливі, невисловлені речі дуже важливі для актора. І якщо з’являється можливість показати те, про що люди зазвичай не розмовляють – не можна не зацікавитися такою нагодою».
Мисливець (2011)
Пригодницька драма про професійного мисливця, який має вполювати тасманійського тигра – здобути трофей для замовника і знищити усі інші екземпляри виду, аби до них не дісталися конкуренти. Битва за трофей перетворюється на битву за справжні людські почуття та власне життя. Головне – не зійти зі шляху і не пожертвувати заради успіху чимось насправді важливим.
Австралійська стрічка стала справжнім проривом на батьківщині, зібравши 12 нагород місцевого інституту кінематографії. В тому числі – для Дефо за його головну роль.
Проєкт Флорида (2017)
Дія свіжої драми відбувається у дешевому мотелі у Флориді, де молода мати намагається знайти своє місце в житті і не дати дітям остаточно здичавіти. Наркотики, проституція, алкоголь… І єдиний острівець допомоги – менеджер готелю, який готовий роздавати чергові «останні попередження» та давати поблажки за борги.
Герой Вілема Дефо усвідомлює, що наступним етапом усіх цих родин буде статус безхатьків – тож фактично стає батьком для усіх цих дітей, залишених без нагляду мамами, що намагаються вижити. Щирий образ, красива сонячна історія і біль, який проступає через усе це.
Критики до останнього вірили, що за цю роль Дефо нарешті отримає «Оскар». Але не судилося – лише чергова номінація.
Ван Гог. На порозі вічності (2018)
Байопік з життя легендарного митця – про останні його дні. Одні з найкращих рецензій від кінокритиків за всю кар’єру. Четверта номінація на найбільш престижну кінематографічну нагороду…
Віллем Дефо ідеально вписався в роль несамовитого генія, але отримав «лише» нагороду Венеціанського фестивалю. Оскар знову залишився лише номінацією.
Маяк (2019)
Моторошний артхаусний чорно-білий містичний трилер про доглядача маяка на похмурому скелястому острові біля берегів Великої Британії. 1890-і роки. Присланого на 4 тижні помічника герой Віллема Дефо сприймає як особистого раба, доручає йому усю чорнову роботу і близько не підпускає напарника до світла.
Атмосферності додає ще й історія про попереднього помічника доглядача, який втратив здоровий глузд і повсюди бачив русалок. А коли в назначений час на острів не приходить очікуваний човен для евакуації помічника, той потроху починає панікувати. До того, ж на острові не лишається продуктів, а спрагу можна вгамувати лише алкоголем…
Того (2019)
Виходячи з попередньої фільмографії Дефо, його запрошення на роль у фільмі студії «Дісней» виглядає м’яко кажучи, сюрпризом. Втім, автори не помилилися – талант актор проявився у новому амплуа.
Ніжна драматична історія для сімейного перегляду, яку ви маєте пам’ятати з мультфільму «Балто». Естафета собачих упряжок під час епідемії дифтерії у 1925 році тепер отримала не лише анімаційну версію, але й повнометражну кіноверсію. Яка, до речі, є більш справедливою. Адже Балто – пес породи хаскі, який долав дистанцію останнім і доставив рятувальну сироватку – промчав засніженими просторами Аляски фінішні 85 кілометрів. А ось Того (теж хаскі) та його господар Леонард Сеппала (його роль виконав Дефо) – біг до дітей майже вдвічі довше – 146 кілометрів, або ж більше третини всього шляху.
Бонус
Ще два фільми за участю Віллема Дефо обов’язкові для перегляду – «Готель «Гранд Будапешт» та «Сирота Бруклін». Тут у актора невеликі, але вкрай переконливі ролі – похмурого найманого вбивці та архітектора, який за будь яку ціну хоче втілити власні мрії. Обидві стрічки – той випадок, коли шикарний сюжет та вдала гра кожного актора (навіть тих, що задіяні в епізодах) призводять до неперевершеного результату.