Пам’ятаєте, на початку нульових на просторах телебачення показували такий прикольний ситком… Ну, в котрому ще кіт говорив? Не здивуюсь, якщо більше нічого, окрім кота ви не пам’ятаєте… Його ще звали так, як одне містечко… Салем… Точно. «Сабріна – юна відьма». Точно, згадав. А якщо хтось не пам’ятає, або ж надто юний і не чув про «колись популярне шоу», Netflix вирішили нагадати про існування колоритних персонажів. Враховуючи, що шоу відгриміло не так вже й давно (за мірками перезапусків – це недавно), нам представили свіжий погляд на персонажів, ближчий до їхніх коміксових аналогів.
Я не порівнюватиму серіал із коміксом із однієї зрозумілої причини… Ні, не тому що це «самостій витвір мистецтва», а тому що комікс я не читав. Будемо чесними, ви теж його не читали. Можливо, щось чули. В будь якому випадку Сабріна – це, для більшості, персонаж власного серіалу, в котрому є харизматичний кіт Салем. Виправте мене, якщо я помиляюсь. Тож чи варто дивитись серіал та кому варто?
По перше, не чекайте Салема. Тобто він у серіалі буде, але його іронічно-саркастичні зауваження замінили на мявкання. Можливо, це логічне рішення, якщо ми говоримо про кота, але мені більше подобався попередній варіант. До речі, чув, що у коміксі, як і в оригінальному серіалі, Салем говорив та мав людське походження. В «Моторошних пригодах» Салем – Фамільяр. До речі, вони ніби-то й можуть, за сетингом серіалу, розмовляти… Чому голосу позбавили улюбленого персонажа для мільйонів глядачів – для мене залишиться загадкою. Але це так, маленький мінус.
Серіал взагалі готувався американським телеканалом CW. Якщо ви дивились серіали цього каналу тоді знаєте, що означатиме фраза «від Сабріни все одно віє CW-ом». І це головна причина в тому, як виглядає історія. Якщо не дивились, то поясню: Netflix більше славиться цільними історіями за сезон, тоді як в CW кожна серія – окрема маленька історія. «Моторошні пригоди Сабріни» – це такий симбіоз стилів обох серіалів. І пригоди не такі вже й моторошні, хоча для підлітків, напевне, атмосфера буде чудовою. Проблема в тому, як нам подають певні речі, наче вони дорослі. Щось схоже робить «Дедпул», подаючи під міткою «18+» підліткові жарти про секс.
«Сабріна» же видає нам під тим же соусом тематику та атмосферу хоррору. Так, недоречні скрімери ідуть в комплекті. Коли одна із тітоньок Сабріни (завжди плутав, хто з них Хільда, а хто Зельда) під такий скрімер мило входить у кадр – це було дуже дивно. До речі, між цими тітоньками все ж є приємна хімія. Один із найкращих ходів сценаристів (візуально котрий виглядав теж вражаюче) – це те, як одна із сестер вбиває іншу. Я не буду більше нічого говорити, можливо це вас зацікавить.
Але якщо ми вже зайшли на тему вбивств, то одразу скажу, що серіал не дуже сміливий. В найкращих традиціях CW-бу після кількох серій ви вже знаєте, що смертей хоча б якось важливих персонажів тут не буде. А якщо вони трапляться – то завжди із можливістю оживити персонажа. Тобто сюжет нагнітається так, що ти переживаєш за персонажа. Як же він виплутається? Але як виявляється, завжди є вигідне для всіх рішення. Сюди ж і зав’язка. За сюжетом, Сабріна має обрати між життям відьми та смертної, і мені здається, що куди цікавішим було б, якщо їй справді довелось би відмовитись від друзів та коханого. І в решті сюжету нічого б не змінилось. Можливо, вона б покидала «магічну школу» щоб побачити їх та напружено ховала б свої сліди. Натомість, Сабріна – особлива і не така як всі – може не обирати. Вона може отримати і цукерочку і пампушка одразу та нічим не ризикувати в цілому. На цьому виборі базується важлива частина сюжету тож ігнорувати її не можна.
Новий серіал про Сабріну не надто добре подає ідеї, котрі намагається подати. Соус не той. І я не про «фемінізм» про котрий вже кричать на кожному кроці позитивно чи негативно. Так, я вже зрозумів, що коли тобі прямим (прямим, Карл!) говорять що «жінки мають правити світом», це не дуже добре працює. Але внутрішня частина сетингу виглядає як насмішка над забобонами про сатаністів. То нам подають персонажів як хижих канібалів, то вони всі такі пухнасті, що аж обняти хочеться… І, звичайно, далі розмов про «канібалізм» справа не зайде. Очевидно, як я вже сказав, творці не настільки сміливі та базсмертні. Але, знову ж таки, через кілька серій такі речі вже викликають істеричні смішки. Перекручуємо «святий» на «несвятий», «пречистий» на «нечестивий» і ось ви вже отримали «цікавий світ фразеологізмів». Дуже оригінально. От він, світ відьм та чорнокнижників. Але якщо це сприймати як справді іронічну гіперболізацію заради комічного ефекту – все здається трохи більш логічним та прийнятним. Можливо такого результату й добивались? Я не знаю. Мені не дуже.
Я розумію, що завжди є люди, котрі готові до останнього захищати серіал, є люди, котрі за кожну похвалу готові роздерти тебе на шматки… І в такій ситуації дуже важко робити подібний висновок, адже дістанеться від обох. Серіал непоганий і вартий уваги. Але це не шедевр. Місцями із дуже хорошими знахідками, а місцями із дуже клішованими рішеннями та персонажем котрого дуже хочеться назвати місцевою «Мері-Сью». Все ж, добре, що він вийшов на тій платформі, на котрій вийшов, бо так «Моторошні пригоди Сабріни» отримали свій певний дух. Якщо ви шукаєте серіал для легкого перегляду, котрий не змушуватиме насправді замислюватись над складними речима, а просто дасть відпочити мозком та душею – можливо він для вас. Тільки не дуже лякайтесь.