«Людина-Мураха та Оса» – це сиквел фільму «Людина-Мураха» 2015 року, котрий вийшов з під руки Пейтона Ріда. Звичайно, на початку процесу розробки залучався Едґар Райт (трилогія “Кров та Морозиво“), але це темна історія, котру ми сьогодні не розбираємо. Що ж, оригінальний «Людина-Мураха» показав нарешті, що фільми про «зменшення героїв» може бути успішним, коли приніс студії 519 мільйонів доларів у світовому прокаті при бюджеті 130 мільйонів. А отже сиквелу було не уникнути. Яким він вийшов?
Сюжет стрічки розгортається до подій «Війни Нескінченності», через два роки опісля подій «Протистояння». Фільм розповідає нам, чим займався Скотт Ленґ (Пол Радд) опісля подій «Протистояння». Власне, він два роки сидів під домашнім арештом, грав на електронних барабанах, вчився картковим фокусам, грався із донькою та розвивав власний охоронний бізнес із власного дому. Залишилось всього три дні, і він повністю вільний. Але халепа не змушує чекати, і Скотт потрібен його старим товаришам – Хенку Піму (Майкл Дуґлас) та Хоуп Ван Дайн (Еванджелін Лілі) – аби звільнити Джанет Ван Дайн (Мішель Пфафер), дружину Хенка та мати Хоуп, із квантового виміру.
Сюжет фільму досить локальний, тим паче, якщо порівнювати із попереднім фільмом кіновсесвіту MARVEL – Війною Нескінченності. Він служить швидше розрядкою після гнітючих подій кросоверу, ніж ще одною епічною пригодою. Він легкий для сприйняття, тут багато жартів, до того ж якісних жартів, але фільм не перенавантажений гумором. Драматичні моменти теж присутні (може, їх навіть більше, ніж потрібно), і кожен знайде для себе момент, котрий викличе необхідну емоцію. Можливо це мотивація Примари (Ханна Джон-Кеймен), можливо ще щось. Для мене, особисто, це були стосунки та розмови Скотта із його донькою.
До речі, щодо гумору. Аби зрозуміти, як фільм себе позиціонує та розуміє власні слабкості, достатньо одного жарту. Власне, це важливий сюжетний момент, завдяки котрому герої розуміють, що видіння Скотта – не марення, а спогади.
Хоуп: Шафа була червоною? Я завжди в ній ховалась, коли ми грались у хованки.Скотт: Здається, хтось так і не зрозумів, в чому сенс гри…
Фільм висміює сюжетний хід, котрий не є оригінальним (багато фільмів користуються подібним прийомом), але натомість не відмовляється від нього, а переводить все в жарт, перетворюючи слабку сторону фільму, у сильну. Як на мене, це саме той метод, котрим повинні користуватись розважальні фільми на кшталт «Людини-Мурахи та Оси».
Екшн у фільмі захопливий та різноманітний. На погоні із постійними змінами розміру завжди приємно спостерігати, як мінімум у фільмах про «Людину-Мураху». Звичайно, він теж досить приземлений, але від того й відчувається більш «реальним».
Акторський склад фільму “Людина-Мураха та Оса”.
Всі актори повернулись до своїх ролей та всі відіграли на відмінно. Власне, хотілося б відмітити другорядного персонажа Уолтона Гоґґінса («Своя Правда», «Мерзенна Вісімка»),Сонні Берча. Нічого особливого, але актор виклався на повну та приклав усю харизму, котра лише вміщалась в його мізерній ролі. Зараз це у фільмах не рідкість, згадати лише, як Енді Серкіс «вкрав» фільм «Чорна Пантера» своєю харизмою.
Щодо персонажів – все не так однозначно. Скотт Ленґ досі милий та дотепний, Хоуп красуня із характером, Хенк же взагалі показав свої нові, егоїстичні грані, котрі можуть призводити до неприємних наслідків. А от із антагоністами все не так добре. Можливо тому, що у фільмі їх надто багато. Звичайно, їм намагались дати зрозумілу мотивацію. MARVEL сьогодні експериментують із своїми екранними лиходіями. Але опісля вдалого Еріка Кіллмонгера ми побачили, що ці експерименти не завжди вдалі. Відтак тому ж Гоґґінсу не було чого грати (тут хіба працює його «провінційна» харизма), Ханна так і не змогла розкрити свого персонажа в достатній мірі (їй ніби час врізали), а Лоуренс Фішборн (Матриця, Ганнібал) взагалі був у фільмі майже непотрібним.
Іще одним мінусом можна назвати певні нестиковки. І я не про наукову складову (хоча фізикам та студентам технічних факультетів похід в кінотеатр суворо заборонений у зв’язку із ризиком перенавантаження та травмування їхнього психічного здоров’я), я розумію, що подібні наукові теми в подібному сетингу розкривати тяжко, тому й доводиться терпіти «ну дуже м’який sci-fi». Я на віть не про те, що Дженет пробувши тридцять років у квантовому вимірі зберегла макіяж… Я про інше… Навіщо їй меч/спис? Навіщо їй зброя там, де нікого нема? (як я вже сказав, я не хочу чіплятись до наукової складової, але Тихохідки не у квантовому вимірі, це мікроскопічні організми)
На щастя, в міру чудового екшену та гумору, простого але зрозумілого сюжету, фільм переважує над невеликими мінусами та сприймається позитивно. На відміну від тої ж «Війни Нескінченності» ви вийдете із залу кінотеатру із легкою душею та гарним настроєм. “Людина-Мураха та Оса” безумовно вдалий розважальний фільм.