Свій перший Оскар Роберт де Ніро отримав… сидячи вдома на дивані. Актор не вірив у те, що його визнають переможцем – тож не поїхав на церемонію. До того його знали, як талановитого харизматичного майстра. Після – як одну з легенд кінематографа.
Пропонуємо вам до дня народження актор – 10 найкращих фільмів, у яких знявся Роберт де Ніро. За 7 з них він претендував на Оскар. І – тут немає свіжого «Ірландця». Як би ми не любили пару Скорсезе – де Ніро, слід визнати: у такому солідному віці грати роль войовничого гангстера, який лупцює ногами лежачого супротивника – це все ж таки дещо комічно. За всієї поваги до актора і фільму загалом.
Хрещений батько-2 (1975)
Класика світового кіно. Шлях емігранта з Італії Віто Корлеоне, який стає босом Нью-йоркської мафії. Молодий Роберт де Ніро мав шанси зіграти у першій частині стрічки, але відмовився від ролі другого плану заради головної у значно менш зірковому і перспективному фільмі. Потім він шкодував, але лише поки його не запросили на другу частину.
Завдання було надскладним – у приквелі зіграти роль молодого гангстера Віто Корлеоне, дорослий образ якого вже геніально втілив легендарний Марлон Брандо у першій частині. Але Роберт де Ніро не лише не знітився, але й видав таку роботу, що його визнали найкращим серед усіх претендентів на Оскар.
Таксист (1977)
Культове кіно і не менш культова роль ветерана В’єтнамської війни, який використовує безсоння аби працювати в нічну зміну водієм таксі. Побічний ефект такої роботи – тісний контакт з брудним залаштунковим життям Нью-Йорка. А наслідок – бажання навести лад, оголосивши війну злочинності. Втім, такий хрестовий похід – це більше спроба знайти себе у цьому світі, а не покарати зло.
Це магія де Ніро – зіграти за великим рахунком соціопата так, щоби абсолютна більшість і досі вважала його героя Тревіса Бікла – позитивним персонажем. Друга номінація на Оскар (цього разу – без премії) і звання одного з найкращих у Голівуді. «Таксист» – у першій 100 найкращих фільмів за всю історію американського кінематографа.
Мисливець на оленів (1978)
За два роки де Ніро знову отримав номінації на Оскар за найкращу чоловічу роль. І знову – за драму, основним джерелом якої стає В’єтнамська війна. Фільм розповідає про долі трьох американських солдатів у розпал військової кампанії. Патріотизм, кохання, обов’язок і вірність. Все переплелося, пов’язавши життя та смерть.
Частина спеціалістів називають фільм антивоєнним, радянські критики звинуватили авторів у тому, що вони пропагують війну та ображають почуття в’єтнамського народу. Але насправді це, в першу чергу, – надзвичайно емоційна людська драма.
Ця кіноробота також в сотні найкращих. Вона отримала 5 статуеток Оскар (в тому числі – найкращий фільм, найкращий режисер, найкраща чоловіча роль другого плану), але герой де Ніро Майкл Вронскі залишився без премії.
Скажений бик (1980)
Останніми роками шанувальники кіно час від часу захоплюються жертовністю Крістіана Бейла, який заради ролей від фільму до фільму то скидає 20 кілограмів, то набирає. Але ще наприкінці 40 років тому Роберт де Ніро задав стандарти перевтілення в межах однієї знімальної кампанії. Тут він – і діючий боксер у ідеальній спортивній формі, і «пенсіонер» з парою десятків зайвих кілограмів. Заради ролі актор тривалий час відвідував тренування з боксу, щоб бути максимально щирим у ролі відомого бійця Джейка Ламотти.
У результаті Роберт де Ніро настільки вдало переповів історію реального чемпіона, що отримав не лише Оскар, але й зізнання самого прототипу. Ламотта, переглянувши стрічку заявив, що вона змусила його переглянути свої вчинки і визнав, що був нестерпною людиною, провокуючи токсичні стосунки з усіма навколо – родичами, друзями, тренерами, коханими і навіть самим собою. Словом, справжній Скажений бик.
Одного разу в Америці (1984)
Ще один класичний гангстерський фільм про те, як Девід Ааронсон будує свою підпільну імперію у розпал «сухого закону». Ціна успіху у кримінальному світі – любов та зрада друзів.
Фактично, це співставимий з серіалом «Підпільна імперія» фільм. Те, що в телешоу розтягнули на кілька сезонів, герой де Ніро доніс до глядачів за три з гаком години. Концентрована «екскурсія» кримінальною Америкою 30-х та складними лабіринтами людських почуттів.
Недоторкані (1987)
За три роки актор знову занурився у кримінальний світ Америки 1930-х, зігравши роль легендарного гангстера Аль Капоне. Його намагається упіймати правоохоронці, але через корупційне павутиння у поліції та мерії Чикаго маршали змушені використовувати неофіційну команду найманців.
Стрічка принесла втричі більше коштів, ніж було вкладено в її виробництво та любов глядачів. Щоправда прискіпливі критики зауважують: Роберт де Ніро зіграв гірше, ніж міг і демонстрував ці вміння раніше. Втім, робота в цілому вийшла успішною. Не в останню чергу завдяки зірковому складу. Крім де Ніро ролі у «Недоторканих» виконали Кевін Костнер, Шон Коннері та Енді Гарсія.
Славні хлопці (1990)
Стрічка Мартіна Скорсезе за участі Робета де Ніро та Джона Пеші вийшла у прокат того ж року, що й довгоочікувана третя частина «Хрещеного батька». І переплюнула її, посідаючи нині місце у ТОП-20 фільмів усіх часів за версією користувачів сервісу IMDb.
Кримінальна драма, що заснована на реальних подіях, відновила інтерес до історії американської мафії та заклала стандарти цього жанру років на 20 наперед. «Славні хлопці» – еталон і, ймовірно, найбільш успішна робота Скорсезе.
Пробудження (1991)
Після більш ніж 10-річної паузи кіно академія знову згадала про Роберта де Ніро, номінувавши його на Оскар за найкращу головну роль – пацієнта лікаря. Власне, фільм – екранізація творів невролога Олівера Сакса, який літературно обробив історію про епідемію летаргічного енцефаліту – хвороби, яка у 1920-х перетворювала пацієнтів на «овочів».
Лікар (його роль виконав Робін Вільямс) розробляє експериментальне лікування від дивної хвороби і для того аби переконатися у його користі, обирає одного з пацієнтів (Роберт де Ніро). Це важке випробування для обох них – у клініці розгортається щемлива драма.
Мис страху (1992)
Чергова демонстрація того, що кожна роль для Роберта де Ніро – фрагмент справжнього життя. Десятки годин роботи у тренажерному залі заради того, щоб постати перед глядачами «гладіатором» – без жодного страху, докорів сумління і грама жиру.
Тотально поганий хлопець у виконанні де Ніро (ґвалтівник, який 15 років виношував жорстокий план помсти власному адвокату) навіює моторошні відчуття одним своїм виглядом. Кіноакадемія теж відчула цей тваринний страх і про всяк випадок дала йому номінацію на Оскар.
Збірка промінців надії (2012)
Драмедія, що принесла де Ніро останню на сьогодні номінацію на Оскар – за роль другого плану. Тут актор – батько головного героя, який повертається до рідного дому після перебування у психіатричній клініці. Він прагне повернути дружину, до якої суд заборонив наближатися, а батько має стати для сина знову зразком для наслідування.
Зворушлива романтична історія з елементами чорної комедії зібрала 8 номінацій на Оскар. В тому числі, вперше з 1981 року – у всіх чотирьох акторських категоріях. Щоправда, головний приз отримала лише Дженіфер Лоуренс за найкращу головну жіночу роль.